«Довідник для німецьких університетських студентів»
Армін Гіммельрат вчасно видав свою книгу - в самий розпал студентських
протестів у Німеччині. Публіцист саркастично змальовує бюрократію в
університетах, але водночас визнає, що закоханий в альма-матер.
Якось один студент захотів перевестися з баварського міста
Пассау на навчання до Регенсбурга. Він їде 170 кілометрів заради того,
аби пред'явити всі довідки про складені іспити. Йому кажуть: «Все
правильно, але одну довідку ми визнати не можемо, оскільки на ній
квадратна печатка, а ми визнаємо тільки круглі». Що залишається
студенту робити? Він їде назад – знову 170 кілометрів. Йому на тій
самій довідці ставлять ще й круглу печатку. Студент повертається в
Регенсбург, де тепер уже без проблем у нього приймають усі документи.
 Bildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift: Кажуть, що бюрократія народилася в університеті
У книзі Арміна Гіммельрата «Довідника для тих, хто ненавидить
університет» можна зустріти чимало подібних випадків, що трапляються в
німецьких вищих навчальних закладах. Публіцист упродовж от уже багатьох
років спеціалізується на університетській тематиці: «Часто чуєш досить
дивні історії, коли гадаєш, що такого навіть бути не може. От я й
подумав, а чому б не видати збірку». Водночас в інтерв'ю «Німецькій
хвилі» автор наголошує, що за назвою «Довідника для тих, хто ненавидить
університет» насправді ховається таємне освідчення університету в
коханні.
Університетське божевілля
«Університет – це така система з окремими нішами, кутками, де
живеться й працюється зовсім інакше, ніж у «нормальному» житті. Так
виникає своєрідний біотоп, який породжує особливі життєві форми. Деякі
з них якраз і виявляються нежиттєздатними», - каже Гіммельрат. Він
критикує, що в деяких університетах поводять себе так, начебто саме в
них взагалі винайшли таке поняття як бюрократія. «Тоді бюрократичні
аргументи мають більшу вагу, ніж сама суть. І це те, що мене обурює», -
говорить Гіммельрат.
 Bildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift: Поки чекаєш - можна й поспати
Згадується в довіднику й випадок про студентку в Кельні, яка прийшла
до секретаріату, аби записатися на іспит. Секретарка говорить їй, що
бракує ще одного підпису. Рівно о 12.00 секретаріат закривається, але
саме в цей час трьома коридорами далі розпочинається прийом у
професора, підпису якого бракує. Студентка просить секретарку, щоб та
почекала хвильку поки вона швиденько збігає за підписом. Але чує у
відповідь: «Ні, ні, ми вже закриваємося. Приходьте наступного тижня».
«Як бачимо, - зауважує Гіммельрат, - з часом студентів поводяться так
безпардонно, що залишається тільки дивуватися».
Хочеш до професора? – Чекай!
Гіммельрат звертає увагу на те, що німецька системи вищої освіти не
вважається особливо інноваційною. Як розповідає автор, це починається
вже з того, що аудієнція в професора справді відбувається як аудієнція:
доводиться годинами чекати в напівосвітленому коридорі, вистеленому
лінолеумом, де нема навіть на чому присісти. «І от так чекаєш на те,
щоб потім тебе на десять хвилин пустили до професора. В інших країнах
часто можна побачити абсолютно іншу картину, коли, наприклад, діє
«політика відкритих дверей» – якщо професор і доцент на місці, тоді
достатньо постукати й у будь-який момент до нього завітати», - каже
Гіммельрат.
 Bildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift: На лекції з фізики в Університеті Фрайбурґа
У своєму довіднику німецький публіцист дає також кілька порад
студентам, як легше пройти через навчання. Але ці поради носять швидше
жартівливий характер. Приміром, автор радить завершити вивчення права
ще до того, як поступати на правничий факультет. «Адже іспити легше
складати із солідними знаннями». Інша порада – зберігати спокій. Армін
Гіммельрат: «Тут я маю на увазі внутрішній спокій, притаманний,
скажімо, буддистам. Тоді значно легше буде витримувати й долати всі
виклики».
І все ж таки: університет - це класно!
Попри всю критику, німецький публіцист Армін Гіммельрат визнає, що
якби йому знову довелося вирішувати, чи йти вчитися до університету, то
він би, не замислюючись, зробив вибір на користь альма-матер:
«Університет має абсолютно прикольну атмосферу». Гіммельрат наголосив,
що в стінах університету зустрічаєш людей з гумором, людей, які просто
палають від захвату, які з величезним ентузіазмом презентують свій фах.
Автор: Володимир Медяний
Редактор: Роман Гончаренко
http://www.dw-world.de/dw/article/0,,4974694,00.html
|
