«Коли треба їхати кудись на більшу відстань, наприклад, до міського архіву, то можна поїхати службовим велосипедом. Особливо велосипеди з електричним приводом дуже вигідні – коли їдеш по пагорбах, то струм допомагає. Це дуже практично. А так поки спустишся в гараж, щоб сісти в машину, то велосипедом уже майже там», - каже Гайко Фіманн, що працює в міській адміністрації західнонімецького міста Брюль.

На 650 співробітників – 10 службових велосипедів. Якщо треба поїхати за місто, чиновникам видають квитки на проїзд автобусом, поїздом або талон на прокат автомобіля. Так міська влада радикально скоротила число службових автомобілів і заощаджує чимало тисяч євро на рік.

Але пересісти з машини на велосипед чи автобус мають не лише міські чиновники, а й усі мешканці міста неподалік Кельна. У школах, будинках для літніх людей, у фірмах місто рекламує розгалужену мережу велосипедних доріжок та пропонує користуватися міським транспортом.

Олівер Мюленс відповідає за мобільність у комунальному відомстві: «Хто переїжджає до Брюля жити, дуже, дуже швидко розуміє, що через особливу ситуацію він може відмовитися від другого автомобіля і вирушити на роботу, наприклад, поїздом, користуючись проїзним квитком. Ми про це людям розповідаємо».

Серед майже 50 тисяч мешканців Брюля чимало їздять на роботу до сусідніх Кельна чи Бонна. Поїздом їхати до обох міст – чверть години. Від дому до залізничного вокзалу чимало з них їдуть велосипедом і залишають його у Ральфа Лідке. Власник брюльського велопаркінгу має місце для 430 залізних коней. Крім того, в нього можна взяти велосипед на прокат. Зрештою, Брюль щороку відвідують понад чотири мільйони туристів – подивитися на знамениті барочні замки чи парк відпочинку «Фантазіяланд». За допомогою міського транспортного підприємства незабаром на велопаркингу з’являться електро-велосипеди та сонячний модуль, що заряджатиме їх струмом.

«Коли люди припинять користуватися машинами, пересядуть на звичайні чи електронні велосипеди, які швидші та ефективніші, то звичайний автомобільний паркинг можна буде зменшити на половину або до третини нинішньої площі.

Це, можливо, не в останню чергу тому, що Брюль – невелике місто і прагне ним залишитися, каже Олівер Мюленс: «У нас є історичний центр, й завдяки нашій концепції ми уникаємо переселення людей у передмістя. Ми використовуємо наявні площі в місті, наприклад, «дірки» в забудові. Ми в Брюлі дуже зважаємо на те, щоб не виникали села-супутники, а використовуємо наявні площі та намагаємося керувати цим процесом».

У великих містах така концепція теж може бути реалізована. Третина сімей у мегаполісах Німеччини сьогодні відмовляються від автомобіля. У сільських місцевостях таких лише сім відсотків.

Узяти хоча б Берлін, каже Петер Якубовські, експерт Федерального інституту досліджень будівництва та міського планування: «Берлін – це велике місто, в якому дуже мало сімей мають машини. У них розвинутий громадський транспорт – метро, автобуси, трамваї. Все це, очевидно, функціонує. Крім того – і в цьому полягає особливість Берліна – в них є кілька центрів. Тобто не обов’язково їхати на центральну вулицю, щоб зробити покупки. Це дозволяє жити в Берліні краще, ніж у середніх містах. Я переконаний, що в містах із великою кількістю населення автомобіль – це швидше проблема, ніж мрія про мобільність».

Зараз спостерігається зворотний рух – із передмість у міста. Але для цього там мають з’явитися доступні квартири, магазини, лікарські приймальні та можливості для відпочинку. Місцева влада могла б посприяти цьому, передавши дільниці, які більше не використовує промисловість. «Місто Дортмунд зробило це своєю головною стратегією – на території стальзаводів та пивних там виникають житлові квартали. Це чудова концепція, але її можна не всюди втілити», - каже Якубовські.

Літніх людей також тягне до центрів міста, де вирує життя. Це не лише німецька, а й світова тенденція. Уже зараз половина людей на планеті живуть у містах. За прогнозами, в середині ХХІ століття таких буде 70 відсотків. Нові підходи до вирішення транспортної проблеми стануть ще більш актуальними.