Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з
Луганщина)
Луганська область утворена 3 червня 1938 року, до 1990 року називалась Ворошиловградська область. Розташована в східній частині України, в басейні середньої течії Сіверського Дінця. Посідає шосте місце за населенням і десяте за площею серед адміністративно-територіальних одиниць країни. На північному сході та сході межує з Білгородською, Воронезькою і Ростовською областями Росії. На заході з Донецькою і Харківською областями України. Луганську область образно називають східною брамою чи світанком України.
[ред.] Історія
Заселення території області розпочалося приблизно 100 тис. років
тому. Величезна, практично незаселена територія отримала історичну
назву «Дике поле», відділяла Руську державу від Кримського ханства. З
XVI ст.. в південних степах починають утворюватися сторожеві служби,
укріплені лінії. З'являється багато російських військових. Після
придушення польсько-шляхетськими військами збурень 20-30-х років XVII
ст.. тут почала утворюватися нова історична область — Слобідська Україна. Наприкінці XVII ст. Розпочався значний для того часу видобуток кам'яного вугілля в районі Лисичанська.
З метою об'єднання в одне ціле вугільних районів басейна у лютому 1919 р. було утворено Донецьку губернію з центром у місті Луганськ, яку 3 червня 1938 р. було розділено на Сталінську і Ворошиловградську. В 1958 році, область було перейменовано на Луганську, й так вона проіснувала до 1970 року, коли їй знову було повернено назву Ворошиловградська.
Зі здобуттям Україною незалежності Луганська область увійшла до
складу її земель і сьогодні є одним з провідних індустріальних центрів.
[ред.] Районування
Серед етнографів існують 3 підходи щодо районування території Луганської області[1]:
- Вся територія включається у межі Слобожанщини;
- Північна частина відноситься до Слобожанщини, південна – до південного (причорноморського) регіону;
- Територія Луганщини включається до окремого регіону – Донщини (Донеччини).
[ред.] Населення
На 1989 рік в області мешкало 2862,7 тис. осіб. За переписом 2001 року населення області складало 2546,2 тис. 5,7 % жителів України [Джерело?].
За чисельністю населення Луганська область займає четверте місце серед
областей України. Вона належить до найбільш густонаселених областей.
У національному складі населення українців 54,8 %, росіян 41,7 %. Етнічні українці складають більшість в усіх районах області крім Станично-Луганського, де історично переважають дінські козаки, яких враховували на переписі як росіян, які в сумі склали 85,1 % мешканців району.
На червень 2008 року серед 2344,2 тис. мешканців на той час 2029,1
тис. міських, 315,1 тис. — сільських, себто у містах і селищах міського
типу проживало 87 % населення, у селах — 13 %. Середня щільність
населення 87,9 осіб на 1 кв. км.
Мовна ситуація в Луганській області характеризується жорсткою росифікацією.
Лише в проміжку між двома переписами населення (1989 і 2001 років)
відсоток тих, хто вважає українську мову рідною, зменшився на 4,9 %, а
російську — відповідно збільшився на 4,9 %. Тож на 2001 рік українську
мову вважали рідною лише 30 % населення Луганської області. Українська
мова рідна для 63,8 % селян і 25,5 % містян. За офіційними даними по
школах Луганської області лише 40 % можуть навчатися українською
(переважно у сільській місцевості). Тим не менш, кількість бажаючих
скласти ЗНО українською мовою у 2008
році в Луганській області склала тільки 19 %, а 81 % здавали
російською. Однією з причин є те, що навіть серед 40 % учнів
україномовних шкіл чимало насправді змушені навчатися російською, а
українською значаться лише на папері.[2] У кількох містах області немає жодної україномовної школи.
[ред.] Географія
Площа області складає 26 684 км².
[ред.] Рельєф
Поверхня області представляє собою хвильову рівнину, що підвищується
з долини Сіверського Дінця на північ і на південь, де розташований Донецький кряж.
Він був сформований потужними товщами осадових порід стародавніх морів,
що колись існували тут. Найвища точка — Могила Мечетна — 367 м.
Найбільш характерною рисою кряжа є чергування пагорбкуватих
водораздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і
сухими балками. В долині рік Міуса і Нагольної
висота Донецького кряжа знижується, і східні схили переходять в
Приазовську берегову рівнину. На північ зниження проходить поступово і
до Сіверського Дінця обривається стрімким виступом, утворюючи
мальовничий правий берег ріки. В лівобережній частині області
простягається Старобільська рівнина. На крайній півночі в межі області
заходять вибалки Середньоруського узгір'я. Абсолютні висоти тут
поступово знижуються (від 216 до 50м) на південь і південний захід до
долини Сіверського Дінця. Вздовж лівого берега ріки тягнеться порівняно
неширока (16 — 18 км.) терасова рівнина, вкрита, головним чином
пісками, місцями сформованими в дюни.
[ред.] Ґрунти
Ґрунти родючі, головним чином чорноземні. Потужність найродючіших
пластів досягає метра товщини, а іноді навіть більше. Поширені також
дернові ґрунти. Застосування правильної агротехніки дозволяє збирати
досить високі урожаї вирощуваних тут сільскогосподарських культур,
баштанних, овочів.
[ред.] Клімат
Клімат помірно-континентальний з відчутними засухами. Середня
температура найтеплішого місяця червня +21 °C і найхолоднішого січня
−7 °C. Вітри переважно східні і південно-східні. Максимальна
середньорічна кількість опадів (550мм) випадає в найбільш піднятій
частині Донецького кряжа. Дощі часто випадають у вигляді короткочасних
злив. Зима порівняно холодна, з різкими східними і південно-східними
вітрами, відлигами і ожеледицями, малосніжна. Весна — сонячна, тепла,
нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо
жарке, друга половина його — помірно суха. Осінь сонячна, тепла, суха.
[ред.] Водні ресурси
Дивіться також: Річки Луганської області
Водні ресурси області формуються в основному за рахунок річкового
стоку р. Сіверський Донець, який поступає з прилеглих територій і
безпосередньо в межах області, а також експлуатаційних запасів
підземних вод. Сумарні водні ресурси складають у середньому по водності
рік 5,65 кв.км, з яких 64 % складає притік, 226 — місцевий стік і 10 %
підземні води.
В області — 123 річки, 6 із яких мають довжину більш 100 км. Головна
річка — Сіверський Донець, довжина її в межах області складає 265 км,
площа водозабору — 24,9 кв.км, або 93 % площі області. Також є 60 озер,
найбільші з них Боброве та Вовче, 60 водосховищ площа дзеркала яких
складає 5,68 тис.га, 302 ставки — площа дзеркала 2,67 тис.га. Річки,
озера, водосховища і ставки використуються для промислового,
комунального водопостачання, зрошення і риборозведення.
Стосовно запасів водних ресурсів Луганська область відноситься до
недостатньо забезпечених. Водозабезпеченість території і населення
області загальними водними ресурсами в 1,5-2,0 раз нижче ніж в
середньому по Україні. Особливістю водного режиму річок області є
нерівномірний розподіл стоку протягом року. На півночі області 60-62 %,
а на півдні 53-58 % річного стоку формується весною, що не відповідає
обсягу водоспоживання. Обсяг водовідбору більш ніж в 3 рази перевищує
ресурси річкового стоку, який формується в межах області в маловодний
рік, тобто водозабезпечення населення і громадського господарства
орієнтоване на використання транзитного стоку. Місцеві водні ресурси не
забезпечують розбавлення стічних, особливо забруднених вод, що не дає
можливості підтримувати потрібний санітарно-екологічний стан річок.
Загальна кількість розвіданих запасів підземних вод на території
області складає близько 2800 тис.куб.м, з них затверджено державною
комісією по запасах — 1761 тис.куб.м на добу. Кількість підземних вод,
якість яких відповідає ДЕСТУ «Вода питна», складає близько 354
тис.куб.м на добу, тобто 13 % від загальних запасів.
Стан підземних вод в області характеризується постійним погіршенням
їх якості за рахунок збільшення загальної жорсткості,мінералізації та
появи шкідливих компонентів. Основною причиною забруднення підземних
вод є значне техногенне навантаження території і незахищеність
водоносних горизонтів з поверхні землі. Прогнозні розрахунки запасів
коніційних питних підземних вод при незмінному рівні техногенного
впливу на території області на 2010 рік очікуються в обсязі 161,0
тис.куб.м на добу. Приведені дані свідчать, що проблема збереження
поверхневих та підземних вод в області надто гостра.
[ред.] Природні ресурси
[ред.] Природно-рекреаційний потенціал
Природно-заповідний фонд області складає 101 об'єкт загальною площею
14,2 тис.га, в тому числі Луганський Державний заповідник, 25
заказників, 52 пам'ятника природи, 15 заповідних урочищ, 8
парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва.
[ред.] Корисні копалини
Луганська область є одним з найбільш розвинених у промисловому
відношенні регіонів України з широким комплексом різноманітних видів
мінеральної сировини.
[ред.] Вугілля
Основною корисною копалиною області є кам'яне вугілля, загальні
балансові запаси якого складають 14541 млн.т. Із них на балансі діючих
шахт знаходиться 3074 млн.т, на підготовлених для нового шахтного
будівництва 26 ділянках (резерв підгрупи «а») — 4104,3 млн.т, на
підготовлених для реконструкції діючих шахт ділянках (резерв підгрупи
«б») — 1689,8 млн.т .
В області розвідані та експлуатуються ряд родовищ природного газу:
Краснопопівське, Боровське, Капітонівське, Муратовське, Лобачівське,
Кондрашевське, Вильховське, Макіївське, Зайцівське. Експлуатуються два
підземних сховища газу — Вергунське та Краснопопівське. Проводяться
пошукові роботи на газ на Кримській, Метелкінській, Смолянинівській,
Ямпільській, Східно-Капітанівській, Боровській площах, Сентянівській та
Марковсько-Кружилівській зонах. Проводяться роботи по оцінці
накопичення вуглеводневих газів в межах полів діючих шахт та прилеглих
до них площ з метою залучення метану в промислове використання.
[ред.] Будівельна сировина
Для будівельної індустрії області підготовлено 123 родовища нерудної
сировини, які враховані у Державному балансі запасів, в тому числі: 41
будівельного каміння, 33 цегельно-черепичної сировини, 19 карбонатної
сировини, 1 керамічної сировини, 1 гіпсу.
[ред.] Фосфати
Ведуться роботи по створенню власної сировинної бази фосфатної
сировини. В результаті пошуків на території області виділені ряд
перспективних ділянок з загальними прогнозними ресурсами 1166 млн.т
фосфоритів.
[ред.] Золото
В нинішній час в Нагольному рудному районі Донбасу встановлена
промислова рудоносність на золото-срібні руди (Бобриковське,
Гостро-Бугірське, Журавське та д.і. родовища) та літій. Бобриківське
родовище окислених руд (до глибини 50 м) практично підготовлене для
відпрацювання відкритим способом.
[ред.] Мінеральні води
Для бальнеологічних та лікувальних целей видобуваються юромні,
хлоридно-натрієві високомінералізовані мінеральни води, які широко
розповсюджені на території області у вигляді смуги шириною 60-90 км,
півнична межа якої проходить по лінії Троїцьке-Новопсків-Біловодськ, а
південна — Лисичанськ-Луганськ.
